Визначившись з бажанням придбати квартиру в конкретній новобудові, першим  з ким ви зіштовхнетеся – це менеджер відділу продажу. Професійні продавці розкажуть вам чому їхній ЖК найкращий, найдешевший та чому ви повинні вкласти свої гроші сами в їхню новобудову. Для отримання квартири у власність вам запропонують підписати якісь документи, назвуть їх договором пайового інвестування і пообіцяють що договір буде завірений у нотаріуса, щоб ви не переживали за свої гроші, та що отримаєте квартиру в обіцяний термін.

Але продавці відділу продажу зацікавлені тільки в тому, щоб ви якнайшвидше підписали документи та сплатили кошти, а не в тому щоб детально роз’яснити суть правової конструкції договору, які права та обов’язки у вас виникнуть після його підписання, та головне – які будуть негативні наслідки наприклад, якщо ви просрочили оплату чергового платежу, або забудовник не закінчить будівництво в обіцяний термін.

Для того, щоб бути добре обізнаним в основних елементах пайового інвестування, та не стати обманутим від дій забудовника, ми з вами спробуємо коротко розібратися, що ж таке договір пайового інвестування.

Договір пайового інвестування це умовна назва, оскільки часто під цим словосполученням мають на увазі одну із можливих законних схем інвестування

Відповідно до статті 4 Закону України “Про інвестиційну діяльність” інвестування та фінансування будівництва  об’єктів житлового будівництва з використанням коштів, залучених від фізичних осіб, може  здійснюватися виключно через:

– фонди фінансування будівництва (ФФБ);
– фонди  операцій з нерухомістю (ФОН);  
– інститути спільного інвестування (ІСІ);
– шляхом емісії цільових   облігацій підприємств.

Тобто, якщо в наданих забудовником документам для підписання, відсутні згадування про будь який з чотирьох вищеперелічених способів інвестування – це означає що така схема інвестування має високий ступінь ризику, і вам необхідно здійснити правову експертизу таких документів або звернутися до спеціалістів за консультацією. Швидше за все вам порекомендують відмовитися від такої угоди, оскільки інвестування в об’єкти житлового будівництва без залучення ФФБ, ФОН, ІСІ або через емісію цільових облігацій є незаконним.

Забудовники, які залучають кошти не через вищеперелічені механізми, не несуть додаткових витрат. Тому ціна за квадратний метр в таких недобросовісних забудовників нижча, і люди часто обирають придбати дешевше житло, в обмін на ризик взагалі не отримати квартиру і залишитися без жодних гарантій правового захисту.